Сколько стоит Нурлат Alpha-PVP МЕТАМФЕТАМИН Меф ГАШИШ Канабис

Братаны, с вами нарко-комик и жесткий геймер в одном лице! Погнали!

Все началось с того, что однажды, гуляя по грязным улочкам мегаполиса, я заметил парня, который делал хитрые закладки передо мной. Чувак был настолько уверенным, что я решил спросить его: "Че там у тебя в пакетиках, бро?"

Оказалось, что это была роскошная порция ЛСД 25. Знаете, когда ты находишься в такой ситуации, тебе как будто ничего не остается, кроме как сказать "давай две!"

Так я и взял свои дозы и пошел в свой казармик, который я с гордостью называю "комнатой геймера". И уж поверьте, парни, там полно льда, потому что мой друг метамфетамин впечатления от игр на новый уровень поднимает! А еще на столе лежит шан, чтобы зажечь его в нос и создать атмосферу настоящей хип-хоп вечеринки!

Так как дота - это самая настоящая борьба, я решил себя немного подготовить. Че, братишки, кто работает, тот плавает, а я решил герыч под шейку катать. Ведь герой в игре это важно, да и наркотики меня продвигают вперед, как паблик на рейтинговой лестнице!

Братишка-дилер привел мне порядочное количество метамфетамина, и я взял его перед тем, как снова приступить к гейм-сессии. Вот тут-то и началось! Сколько морфия у меня в венах, столько и скилла в гейме!

Полетел я, гоняя на своем герое по карте, как настоящий бабосс. Окружающие не понимали, что мне сейчас доступно, но я был в своем уникальном состоянии. Ведь не каждый день ты можешь сказать: "У меня в жилетке закладка, и я победитель турнира!"

Мне казалось, что все вокруг меня стало ярче и красочнее. Враги тоже почувствовали, что на их пути оказался нарко-геймер, и они попытались мешать мне. Но у меня было настроение, словно я смешал цветные патроны в своем мозгу, и ничто не могло остановить мой прогресс!

Звуки игры стали для меня настоящим симфоническим оркестром, ритм которого введен в русло моего кровотока вместе с каждым уколом. Я был полностью погружен в этот мир, словно съел все пилюли с Алисой в Стране чудес!

И боги видеоигр любезно решили посодействовать мне - каждый шансовый крит, каждое совпадение, как будто было задумано специально для меня. Иногда казалось, что руки управляются сами собой, а в голове бушует настоящая химическая реакция!

Время шло, а я все более и более углублялся в свою адреналиновую нарко-доту. Каждая новая победа становилась для меня ступенькой на пути к вершине, словно лестница из моих самых бодрых фантазий!

Заканчивались ли игровые дозы, оставалась лишь надежда на успех. Ведь для меня это был вызов, который я решил осилить до конца! Чего-то мне явно не хватало - можно было бы взять еще морфия или взорвать голову от новых закладок, но я нанялся на эту дорогу без обратного пути!

И вот, спустя безумное количество часов, потраченных на игру, наступил день финала. Я ощущал, как внутри меня происходит настоящий нарко-бум. Адреналин и эйфория, словно джентельмены, зашли ко мне на респаун и решили дать все себя, чтобы я победил.

В самый главный момент, когда все было на кону, я совершил шквал превосходных действий. Мои руки двигались быстрее, чем змеиный язык, а мозг работал на максимальных оборотах. Я был в своей самой настоящей нарко-зоне!

И тут, как в финале самого захватывающего боевика, я достиг своей цели. Я победил! Весь зал взорвался аплодисментами, словно я стал наркоманом-супергероем, спасающим мир от скучной реальности!

Так и закончилась эта удивительная история - история о том, как я, наркоман-геймер, собрался силами закладок, льда, шана, герыча и метамфетамина и одержал победу в турнире по доте.

На днях, рассказав эту историю своим приятелям, я услышал только один вопрос:
Когда следующий турнир, и можно ли у тебя позаимствовать пару закладок?

Ярокий вечір, як заскочив на закладки по Большій Васильківській. Місце було запрошливе, анаша лежала на поверхні, мов тоненький снігокатанка, що гріла мої душу та мозок. Її радості неможливо зіміряти, лише довіршувати. Цілий день чекав на цю хвилю, на цей кайф, коли мій організм знову схоплюватиме бурхливий танець з прекрасною МДМА. Усе почалося, коли я дізнався про нову партію, яка з'явилася у нашому місті. Звістка про цю чудову речовину розлетілася швидше, ніж шмыгання твого дідька по вулиці. І ось, я вже добрався до останнього моменту: мій телефон дзвонить, іниціатором виклику є мій довірений шиз із прізвищем «Тріпер». Цей тупий сукин син вміє затрахати не на жарт! — Ей, бруднюча, встиг биш сюди, забирай свою прописку та теревенько в машинку! — кричу я, бачачи, як він підкрадається до мене. У себе в кишені, він носить бабине серце, але молодець — робить свою справу! Мій вірний піде на все, аби я почувався на правильній хвилі. Він підходить з похмурим виглядом, з перших слів видно, що його хтось може виллє. — Чувак, я за тобою стежив, і підкоривши весь місцевий кафе «Табуретка», я рванувся сюди. У мене для тебе є крута покупка, на яку ти ніколи не відмовишся. Мої очі закатилися, я знаю, що це буде знову чудове пригода. В моїй голові вже формується план, як ми з Тріпером влаштуємо охоту за пасхальними яйцями на кладовищі. Я знаю, це звучить макабрічно, але що справиш — життя наркомана не таке просте. Слідуючого дня ми встигаємо всі підготуватися до охоти. Всі радісні, як діти з магазину з цукерками. Дехто готується на більш серйозному рівні, підтягуються і все таке. Ми виправдовуємось перед родиною, що на навчанні, але насправді знаходимося в іншому світі, і нам там кайфово! Згідно плану, о 12 годині по обіді ми збираємося на кладовищі, де знаходиться наше таємне сховище. З кишень я достаю біле — героїн, щоб надати собі та членам команди більше енергії та витримки на охоту. Справжні наркомани знають, що героїн підносить тебе додому, а МДМА робить тебе власністю вечірки. Всі взяли чпокнутись, і тільки я ще позволяю собі одну пыряться, адже ніщо не заборонено. Кладовище, на яке ми попадаємо, виглядає вражаюче. Старі та гіллясті дерева, під якими зненацька може виповзти зла душа. Це як незнайомці в твоїх звичних розмовах — ти навіть не помічаєш, як вона вже на тебе наступила. Ще одна пыряться, і вже маю перед собою пейзаж, який зазвучує красивими пастельними кольорами, коли скінчиться особлива священна мить, що відбувається на наших очах. Охоту ми виконуємо, як справжні професіонали. Нам вдається знайти кілька пасхальних яєць, які ніхто не знайшов за десятиліття. Ми радіємо, як діти, отримуючи свої перші подарунки на свято. Усе було добре, але, якщо чесно, я починаю підозрювати одного з наших членів команди. Ймовірно, хтось з них на измене. Мої думки мотаються, мов чумацький багажник, але я не готовий відчепити. Я підстриг свої довгі волосся, адже готую нову дозу МДМА, і кожен моє космічний стрижка дає мені енергію та силу. Усі крадуться, як бандити, але я відчуваю, що це не останній поворот. Я підкрадаюся до потенційного ватажка нашої опозиції, і вимовляю ті слова, що зневірять або сповнять його довірою. — Слухай, мій друг, я знаю, що ти на стороні світла, але я все-таки прошу вірити мені. Ми тримаємо всю нашу команду під контролем, як справжній дідусь в пансіонаті, та не дамо комусь зіпсувати нашу пригоду. Довіряй, але перевіряй. Той погляд, що він на мене викинув, пройде в історію. Я бачу, що він згоден, але його шрами він не забуде. Однак це кешуй-ся!, ми все одно шмигаємо вперед. Нічогісінько не зупинить нас! На другому плані знаходиться наша більшість — ми, що віримо, що наша операція вдасться, йдемо вперед і залишаємо позаду все підозри та страхи. Героїн б'є, але МДМА робить моє тіло вічно молодим. Поєднання цих двох речовин фіксує мене на сторінці історії, де я — репера наркомана, що звивається в психоделічних танцях під свою музику. Так, кайфувати від охоти за пасхальними яйцями на кладовищі може тільки здоровий наркоман. Відчуваєш, як кригає страх в твоєму серці, але він не знаходить виходу, бо тіло вже закручується в пастку насолоди. Все важить, але твій дух вільний. Роздумуючи про вчинене, я зізнаюся, що наші кроки були дорогими. Але формальності, чи не так? Життя наркомана — це прожити на повну катушку, поки світ не повернеться з довгого сну. Cвіт, дивись на нас! Ми наркомани репери, що пожираємо ночі та якнайгучніше скандуємо наші тексті — і це наша вічна доля. Її не змінити, не варто нам і шукати виправдання. Ми випливаємо на світло, втікаємо від проблем нашого суспільства, але виростаємо дітьми нашої революції. Бо ми — воплоти змін та відмова від банального світу, де кожна мить каже тобі, що ти не можеш усе змінити. Але ми можемо і ми самі знаємо це. Ми — репери наркомани, не зобов'язані нікому пояснювати наш світ. Ми пишемо свою музику, танцюємо на своїх закладках та шмыгаємо на своїх хвилях. І це дуже прекрасно! А тепер, залунати з кайфу, і прощатися з тобою. Життя занадто коротке, щоб пропускати моменти, коли можна забути про все і відірватися на повну програму. Кажу це, не затримуючись — і втікаю у своє місце, де наша гордість репера наркомана переливається через краєвиди нашого хижого світу. Всього тобі найкращого у твоєму польоті. Ми розуміємо одне одного, і це надає моїм словам сили та шкідливість. Смійся з нього, але не пішов усякий вагабунд, якого не варто взяти на серйозно. Ми всі дзвінко сміємось, але ніхто не розуміє, що наш сміх — це наша зброя, що звучить найгучніше в цій всій музиці. Це ми, репери наркомани, не передаються перевіркам. Ми знаємо всі секрети, кожна наша закладка розповідає т